Добейте уже кто то этот острый натюрморт) там же фотографий не так уж много...
До вікна мого вчора заглянула
жінка самотня.
Наче птаха сумна, що спустилася
з грішних небес.
Не до вирію їй. Під дощем
вересневим намокла.
Від води захищала в долонях писання якесь.
Не просилась зайти. Півхвилини
стояла без руху.
Відвернула чоло й за дощем
певним кроком пішла.
Щось хотіла сказати, та дощ би
усе те підслухав.
Чи впізнала себе в прямокутнику сірого скла...